Китайський живопис
Анонім 12 століття.Птахи і квіти
Китайський живопис , або Гохуа , термін для позначання традиційного
китайського живопису з традиційним же використанням основи, матеріалів та
інструментів.
Жанрова різноманітність:
Гохуа притаманна жанрова різноманітність, як і
живопису Італії чи Голландії 17-18 століть.
·
Релігійний
образ
·
Портрет
(офіційний чи приватний)
·
Історична
картина
·
Міфологічна
картина
·
Пейзаж
·
Побутова
картина
·
Натюрморт
Худ.Чен Їшоу.Літній
вітерець.Колекція Хашимото
Назва Гохуа (живопис нашої країни) виникла лише на зламі 19-20 століть як
протиставлення назві Сиянхуа (західноєвропейський, тобто заморський, живопис).
Є ще одна позначка живопису за технікою виконання - Шуймохуа( тобто живопис
чорною тушшю, притаманний Китаю )і Юхуа ( заморський живопис олійними фарбами
).В Китаї в 20 столітті було співіснування обох різновидів живопису. Є майстри,
що дотримуються традиційних матеріалів і техніки ( Сюй Бейхун, 1885-1953 та
ін.)і ті, що перейшли на олійні фарби. До 20 століття Гохуа пройшов довгий шлях
розвитку. В китайському живопису є і стінописи (фрески), і живопис на речах
домашнього вжитку (китайські ширми, віяла тощо).
В Гохуа є свої традиційні умовності, як в західному балеті чи пекінській
опері. Так, носієм кольору виступає особливий різновид туші - так звана
китайська туш. Розтерта на порох і розведена водою, туш дає багато відтінків
чорного - від найслабшого сірого до вугільно-чорного. Слабкі відтінки сірого
використовуються для умовної позначки перспективи, бо Гохуа не притаманна
перспектива італійського зразку. Водночас умовність поширена і на
багатоколірність. Усе розмаїття кольорів зведено у проміжок від найслабшого
сірого до вугільно-чорного.А вже уява глядача допомагає здогадатися, що чорне
листя - зелене, сірі квіти - рожеві і червоні тощо. Цікавою особливістю було і
використання незвичних для Європи форматів - вузьких і видовжених, вертикальних
чи горізонтальних, а також сувоїв з панорамними краєвидами. Є і використання
різних кольорів на зразок акварелі.
Ще однією умовнистю Гохуа виступає активне використання художньої порожнечі
і фрагментарності. Для натяку на зображення весняних квітів дикої червоної
сливи було не обов'язковим зображення усього дерева. Було досить дати лише одну
гілку з поодинакими квітами і бутонами.
«Поет під деревом»
Майже обов'язковими були написи ієрогліфами. Напис часто мав віршовану
форму. На картині ставився і підпис майстра, але особливою, особистою печаткою
і в контраст з чоною тушшю -червоною фарбою.
Основою для Гохуа виступали шовк, хлопкова( коттон ) або пенькова тканина,і
особливий папір. Пензлі робили з бамбуку і хутра тварин.
Виконала ОРЛОВА НАТАЛІЯ, IV-Б курс
Немає коментарів:
Дописати коментар