Ілля Рєпін
Ілля Юхимович Рєпін (24 липня (5 серпня) 1844, Чугуїв — 29 вересня 1930, Куоккала, Фінляндія) — російський художник-реаліст українського походження.
Народився у Чугуєві в Україні, походить з родини військового поселенця.
Одним із його предків був український козак Ріпа. Хлопцем навчався у місцевій
іконописній майстерні. В 20 років подався до столиці Російської імперії —
Санкт-Петербургу.
«Українська хата», 1880
З 1863 року в Петербурзькій малювальній школі, у 1864-71 роках — у
Петербурзькій Академії Мистецтв (учень І. М. Крамського), яку закінчив з
золотою медаллю і відбув у студійну подорож до Італії та Франції.
Автопортрет з Нордман-Северовою, 1903,
Атенеум, Гельсінки, Фінляндія.
Сім'я
Художник був одружений двічі. Шлюб з першою дружиною — Вірою Олексіївною —
не задовольнив художника, і він розірвав його. Друга дружина художника —
Нордман Северова, письменниця, померла від сухот (туберкульозу).
Син Рєпіна Юрій став другорядним художником, не залишивши відомого сліду в
російському мистецтві. Одна з дочок була розумово відсталою.
1870-80-ті рр.
Період був насичений подорожами по Росії та створенням декількох відомих
картин. Художник відвідав рідний Чугуїв, де збирав матеріали до майбутніх
картин. Серед них — «Бурлаки на Волзі», «Дочка Віра в дитинстві», «Хресна хода
в Курській губернії», «Царівна Софія». Саме в Чугуєві створене полотно
«Протодиякон» зі складним образом православного священика, що викликав
суперечливі відгуки через суперечливість самої особи. Значну історичну драму
розв'язує й полотно «Цар Іван убиває свого сина» (1885).
«Бурлаки на Волзі» 1870–1873
Рєпін помер у своїй садибі «Пенати», яка після розпаду Російської імперії
опинилася на території у складі Фінляндії. За заповітом, тіло поховали в парку
садиби без труни. На могилі (за заповітом художника) висадили дерево. Могила
збережена.
«Запорожці
пишуть листа турецькому султану» (1880)
«Іван Грозний і син його Іван» (1870–1873)
Виконала Махно Анна, IV-Б курс
Васнецов
Віктор Михайлович
Віктор Михайлович Васнецов (3 (15) травня 1848 — 23 липня 1926, Москва) —
російський художник, один з авторів розписів у Володимирському соборі в Києві.
«Богатирі»,
(1898)
Народився 3 (15) травня 1848 в чуваському селі Лоп'ялі («Тихе село» в
перекладі з чуваської) Уржумськой волості Вятскої губернії (нині — Кіровскої
області), в сім'ї православного священика, що походив із стародавнього
вятського роду Васнецових. Себе художник вважав за скіфа.
Батько, Михайло Васильович Васнецов, мати, Аполлінарія Іванівна, народила
шестеро синів, з яких Віктор був другим. У 1850 році батько отримав нову
парафію, і сім'я переїхала в невелике село Рябово, де був побудований з модрини
затишний будинок з мезоніном. У нім Віктор провів свої дитячі роки, які він згадував
з вдячним відчуттям все життя.
Освіту здобув в духовній Вятській семінарії. Вчився живопису в Петербурзі —
спершу у І. М. Крамського в Рисовальной школе общества поощрения художеств
(рос. ) (1867–1868), потім в Художній Академії (1868–1873).
«Илья
Муромец», 1914
Після закінчення Академії їздив за кордон. Виставляти свої роботи почав з
1869 року, спочатку беручи участь в експозиціях Академії, потім — у виставках
передвижників.
У 1893 році Васнецов стає дійсним членом художньої Академії.
Російський патріот-великодержавник. Після 1905 співчував Союзу російського
народу, але не став його членом[1], брав участь в оформленні його видань.
Помер 23 липня 1926 року в Москві.
Творчість
«Алёнушка»,
1881
У творчості Васнецова яскраво представлені різні жанри, що стали етапами
дуже цікавої еволюції: від побутовго малювання до казки, від станкового
живопису до монументального, від приземленості сподвижників до прообразу стилю
модерн. На ранньому етапі в роботах Васнецова переважали побутові сюжети,
наприклад в картинах «З квартири на квартиру» (1876), «Військова телеграма»
(1878), «Книжкова ятка» (1876), «Балагани в Парижі» (1877).
Пізніше головним напрямом стає билинно-історичне — «Витязь на роздоріжжі»
(1882), «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями» (1880) «Аленушка»
(1881), «Іван Царевич на Сірому Вовку» (1889) «Богатирі» (1881–1898), «Цар Іван
Васильович Грозний» (1897).
«Царевна-лягушка»,
1918
В кінці 1890-х все помітніше місце в його творчості посідає релігійна тема
(роботи у Володимирському соборі в Києві і в храмі Воскресіння в
Санкт-Петербурзі, акварельні малюнки і підготовчі оригінали стінного живопису
для собору святого Владимира).
Після жовтневого перевороту 1917 р. Васнецов продовжував працювати над
народними казковими темами, створюючи полотна «Бій Добрині Микитича з
семиголовим Змієм Гориничем» (1918); «Кощій Безсмертний» (1917–1926). Фасад
Третьяковської галереї виконаний за його малюнками.
Виконав Темічев Євген, IV-Б
Немає коментарів:
Дописати коментар