14.Російський балет

Російський балет Сергія Дягілєва

Російський балет Сергія Дягілєва або просто «російський балет», Ballets russes — Балет ва компанія, заснована в 1911 р. російським театральним діячем і мистецтвознавцем Сергієм Дягілєвим. Виросла із «Російських сезонів» 1909 року і функціонувала протягом 20-ти сезонів до смерті Дягілєва в 1929 році.

Естетичні орієнтири

Дягілєв мав талант знаходити обдарованих людей і розкривати їх здібності. В його команді працювали:

•         хорегографи Вацлав Ніжинський, Леонід Мясін, Михайло Фокін, Серж Лифар, Джордж Баланчин
•          художники по костюмах декораціях Леон Бакст і Олександр Бенуа, з якими Дягілєв товаришував ще в об'єднанні «світ мистецтва», пізніше також Пабло Пікассо, Андре Дерен, Коко Шанель, Анрі Матісс, російські авангардисти Наталя Гончарова, Михайло Ларіонов, Наум Габо, Антуан Певзнер.
•          композитори Ріхард Штраус, Ерік Саті, Моріс Равель, Сергій Прокоф'єв, Клод Дебюссі та, особливо, Ігор Стравінський.

З самого початку основним напрямком хореографії його сезонів стало прагнення розсунути рамки класичного балету. Експерименти з танцювальними формами Ніжинського випереджали час і тому були не відразу прийняті глядачами. Фокін додав рухам богату пластику. З самого початку основним напрямком хореографії його сезонів стало прагнення розсунути раа продовжувач закладених ним принципів Мясін збагатив хореографію ламаними і химерними формами. Баланчин ж остаточно відійшов від правил академічного танцю, надавши своїм балетів більш стилізоване і експресіоністичне звучання.

Сезони Дягілєва — особливо перші, в програму яких входили балети «Жар-птиця», «Петрушка» і «Весна священна» — зіграли значну роль в популяризації російської культури в Європі і сприяли встановленню моди на все російське. Наприклад, англійські танцівники Патрік Хілі-Кей, Еліс Маркс і Хільда Маннінгс взяли російські імена (відповідно Антон Долін, Алісія Маркова та Лідія Соколова), під якими і виступали в трупі Дягілєва. Популярність його сезонів призвела і до захоплення європейців традиційним російським костюмом і породила нову моду — навіть дружина короля Великобританії Георга VI виходила заміж у «сукні, що перефразовує російські фольклорні традиції».

Бойко Марія,IV-Б.